Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Эй, рэп-любителям и наркоманам, я ваших сердец дорогой гость! Приветствую всех вас из района, где закладки наркотиков - это обычное дело, а энергия нашей молодежи бьет ключом. Раскрутите бульбуляторы, запасаемся пептидами, потому что я сегодня расскажу вам историю, как я купила псилоцибиновые грибы и отправилась в Дубае на настоящий отрыв!
Вот и наступил день, когда я решила взять свою ганджубасную жизнь в свои руки и сдуться в сторону новых приключений. Я забралась в мой чумовой БМВ, врубил громкую музыку и поехал фланировать по улицам района. Внутри меня бушевала настоящая химическая маджонная вечеринка, потому что я знал, что впереди меня ждет нереальный трип с псилоцибиновыми грибами.
Как только я прибыл на место, я сразу понял, что Дубай - это место для моих диких фантазий. Светящиеся небоскребы, огромные торговые центры и драгоценные машины создавали иллюзию грандиозного мира. Я ощущал себя настоящим царем, гуляя по этому великолепному городу.
Теперь самое время посмотреть, как действуют эти заклинательные псилоцибиновые грибы. Я достал их из своего рюкзака, насыпал немного в бульбулятор и начал вдыхать. Первые признаки начали проявляться через несколько минут - цвета стали ярче, звуки стали смешными, а все вокруг начало приобретать психоделические формы.
Я полностью погрузился в свой трип, мир вокруг меня плавал и менялся, словно волна. Вся энергия, которая пронизывала меня, делала мои мысли сверхмощными. Я ощущал себя безумно творческим и в то же время свободным от всех границ и ограничений.
Прошло несколько часов, а я все еще находился в своем волшебном мире. Я решил отправиться в одно из самых крутых мест города - ночной клуб, где звезды собирались каждый вечер. Это был настоящий рай для всех любителей клубной музыки.
Я вошел в клуб с широкой ухмылкой на лице, чувствуя себя настоящей звездой. Все вокруг смотрели на меня, словно я был главным героем этой ночи. Я продолжал наслаждаться своим трипом, танцуя и разговаривая с новыми знакомыми.
Время пролетало незаметно, и я уже не мог оторваться от этого магического места. Я забыл о реальности и погрузился в собственное психоделическое приключение.
Но даже самый крутой трип имеет свое окончание. Мои псилоцибиновые грибы начали постепенно сдуваться, я возвращался к реальности. Магия и энергия исчезли, оставив только приятные воспоминания и желание пережить это снова.
Я вернулся в свою реальность, в свой район, где закладки наркотиков были частью нашего ежедневного существования. Но я оставил частичку себя в Дубае, на той ночной вечеринке, где я по-настоящему наслаждался свободой и безумием.
Так что, друзья, не бойтесь идти вперед и искать свой путь к счастью. Мир наркотиков может быть опасен, но иногда он дарит вам незабываемые моменты и приключения. Просто помните, что все должно быть с мерой, чтобы не потерять себя окончательно.
История о том, как я купила псилоцибиновые грибы и поехала отрываться в Дубае, остается со мной как драгоценное воспоминание. Я пережил что-то невероятное и узнал о себе новые грани. И пока я готовлюсь к новым приключениям, я буду помнить о той ночи, когда я почувствовал себя настоящим королем ночи.